Історичні аспекти розвитку інституту

Головний корпус, в якому нині функціонує інститут, збудований ще в 1899 році. 17 жовтня цього ж року, згідно рішення училищної ради при святому Синоді, тут відкривається Олександро-Миколаївська трикласна церковно-учительська школа, метою якої була підготовка вчителів у церковно-парафіяльні школи.

Будівля церковно-учительської школи (1899 р., з 1918 по 1919 роки – церковно-учительска семінарія) подана на фото нижче. 

Будівля церковно-учительської школи (1899 р., з 1918 по 1919 роки - церковно-учительська семінарія)

Побудована школа на землі, яку пожертвувала для цієї мети дочка місцевого купця М. К. Прохорова. Учительська рада при святому Синоді виділила на будівництво школи 15,0 тис. карбованців, а ще 19,2 тис. карбованців були взяті з «Капіталу Й.С.Судієнка». У 1918 році церковно-учительська школа була реорганізована в учительську семінарію ім. Бориса Грінченка з 4-х річним курсом та викладанням українською мовою. Проте, з приходом денікінців влітку 1919 року всі постанови попередніх урядів були визнані недійсними. Саме тому, щоб зберегти «2-гу Полтавську учительську семінарію», рішенням Міністерства освіти УНР її було переведено у м. Білики Кобеляцького повіту Полтавської губернії, а її приміщення перейшло в підпорядкування губернського карального відділу Губюсту, реорганізованого в жовтні 1921 р. в губернський виправно-трудовий відділ. Будинок учительської семінарії в подальшому використовувався для обслуговуючого персоналу, а згодом триповерхова будівля семінарії перейшла до 1-го дитячого містечка. Тут було розміщено основну масу безпритульних дітей. Це була установа закритого типу, в якій виховувалися так звані «дефектні діти», в т.ч. й з інших регіонів, котрі потрапили до Полтави в роки війни та голоду (1923 рік).

На початку 1930-х років цей заклад був реорганізований у дитячий будинок, а згодом у 4-річну школу. З 1937 року школа стала семирічкою і її розмістили в двоповерховому приміщенні, де раніше був гуртожиток для працівників Науково-дослідного інституту свинарства (нині це старий корпус 24-ї загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ рівнів).

На відповідній базі наукових досліджень довоєнних років у післявоєнний період продовжувались і закладались роботи як фундаментального, так і прикладного характеру з різних проблем галузі свинарства.

О. В. Квасницьким вперше у світі в 1950 р. одержані хірургічним способом поросята-трансплантанти. Дещо пізніше ним же розробляється і впроваджується в широку виробничу практику технологія фракційного методу штучного осіменіння свиней. Саме за вирішення цієї та інших галузевих проблем у 1966 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки «Серп і молот», а в 1977 році він став Лауреатом Державної премії України.

В активі інституту є ряд важливих селекційних досягнень. Так, в останні десятиріччя науковцями інституту разом з вченими інших наукових і вищих навчальних закладів, а також селекціонерами племінних господарств створено й апробовано: 

• полтавський заводський тип м’ясних свиней, 1974 р.;

• полтавську м’ясну породу, 1993 р.;

• українську м’ясну породу, 1993 р.;

• три внутрішньопородних типи у великій білій породі: УВБ-1 (1985 р.); УВБ-2, (1994 р.); УВБ-3, (1993 р.).

• червону білопоясу породу м’ясних свиней, 2007 р.

Запропоновані норми і раціони годівлі свиней різних вікових та виробничих груп, рецептура комбікормів та преміксів для них (М.А.Коваленко, І.С.Трончук, М.Т.Ноздрін та ін.).

На базі багаторічних досліджень утримання свиней різних вікових і виробничих груп, розроблені відомчі норми технологічного проектування свинарських підприємств (В.М.Волощук, І.І.Заболотний, О.Ф.Сагло). У післявоєнні роки директорами інституту були: Н.С.Телешев (1947-1948), П.І.Михалин (1949-1950), М.А.Коваленко (1956-1962), М.Т.Балашов (1962-1970), Ф.К.Почерняєв (1970-1987), В.П.Рибалко (1988-2007), А.А.Гетя (2007-2011), В.М. Волощук (2011-2021).

Довоєнний період

Інститут заснований згідно Постанови Президії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. Леніна (ВАСГНІЛ, м. Москва) 10 серпня 1930 року на базі Полтавської зоотехнічної дослідної станції Українського інституту експериментальної зоотехнії як Всесоюзний науково-дослідний інститут свинарства з мережею відповідних спеціалізованих наукових закладів. Постанова Президії ВАСГНІЛ була прийнята на виконання наказу по Народному Комісаріату землеробства СРСР за № 156 від 10 липня 1930 року.

З моменту організації інституту адміністративним і науковим директором був професор О.П.Бондаренко, а вже з 1 серпня 1930 року адміністративним директором працював Ф.П.Денисенко, а науковим (заступником директора з наукової роботи) - професор О.П.Бондаренко.До 1934 року інститут знаходився у підпорядкуванні ВАСГНІЛ, а з 1934 року на підставі Постанови Раднаркому Союзу РСР від 16 липня 1934 року він був переведений у підпорядкування Наркомземлерадгоспів СРСР.На першому етапі діяльності колектив вчених інституту, під методичним керівництвом талановитого дослідника професора О.П.Бондаренка, заклав основу зоотехнічної науки щодо вдосконалення місцевих не поліпшених генотипів свиней. В результаті була виведена та апробована (1940 р.) миргородська порода свиней, яка стала однією з районованих в Україні.  Свиноматка миргородської породи свиней з приплодом. О.В.КвасницькийТут на чолі з академіком О.В.Квасницьким здійснені фундаментальні дослідження по вивченні фізіологіїтравлення у свиней, результати яких стали теоретичною основою для подальшої розробки оптимальних норм годівлі.Поряд з цим вирішувались проблеми відтворення, кормо- виробництва, годівлі та утримання свиней, зокрема, значні дослідження з питань годівлі здійснювались на основі спеціальних експериментів з використанням оригінальної респіраторної камери. Розроблено спосіб дріжджування кормів, за який його автор професор Б.Г.Левицький у 1936 році був удостоєний високої урядової нагороди – ордена Леніна.

В ті роки тут виросла ціла плеяда вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняного свинарства. Серед них: академіки О.В.Овсянников, О.В.Квасницький; члени-кореспонденти М.О.Симон, С.І.Кутіков, Ф.К.Почерняєв; професори О.П.Бондаренко. М.Т.Балашов, Д.І.Войтко. М.А.Коваленко, Д.Я.Василенко, І.Г.Брюшинін; кандидати наук М.І.Матієць, Д.К.Білогуб, А.Х.Кащенко, А.І.Виноградський, М.А.Топчій, Ф.І.Роденко, І.Г.Скорик, І.Л.Борц, О.М.Бакеєва, В.О.Конюхова, Т.С.Журженко, Л.О.Конюхова та інші.

На основі телеграфного розпорядження Наркому від 20 липня 1941 року Всесоюзний НДІ свинарства тимчасово призупинив свою діяльність і був евакуйований у м. Курган. Після визволення м. Полтави від окупації Постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 22 січня 1944 року науковий заклад було відновлено, але вже як Полтавський НДІ свинарства, хоча функціональні обов’язки  Всесоюзного галузевого інституту за ним залишились.

У довоєнні роки директорами інституту були такі відомі вчені і вмілі організатори, як О.П.Бондаренко, Ф.Г.Денисенко, С.М.Коваленко, А.С.Мар’янов, І.І.Михайлов, П.К.Решетник, К.Ф.Веденін.

Післявоєнний період

На відповідній базі наукових досліджень довоєнних років у післявоєнний період продовжувались і закладались роботи як фундаментального, так і прикладного характеру з різних проблем галузі свинарства.О.В.Квасницьким вперше у світі уже в 1950 р. одержані хірургічним способом поросята-трансплантанти. Дещо пізніше ним же розробляється і впроваджується в широку виробничу практику технологія фракційного методу штучного осіменіння свиней. Саме за вирішення цієї та інших галузевих проблем у 1966 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки «Серп і молот», а в 1977 році він став Лауреатом Державної премії України.

В активі інституту є ряд важливих селекційних досягнень. Так, в останні десятиріччя науковцями інституту разом з вченими інших наукових і вищих навчальних закладів, а також селекціонерами племінних господарств створено й апробовано:М.А.КоваленкоМ.Т.Балашов

• полтавський заводський тип м’ясних свиней, 1974 р.;

• полтавську м’ясну породу, 1993 р.;

• українську м’ясну породу, 1993 р.;

• три внутрішньопородних типи у великій білій породі: УВБ-1,1985 р.; УВБ-2, 1994 р.; УВБ-3, 1993 р.;

• червону білопоясу породу м’ясних свиней, 2007 р.

Запропоновані норми і раціони годівлі свиней різних вікових та виробничих груп, рецептура комбікормів та преміксів для них (М.А.Коваленко, І.С.Трончук, М.Т.Ноздрін та ін.). На базі багаторічних досліджень утримання свиней різних вікових і виробничих груп, розроблені відомчі норми технологічного проектування свинарських підприємств (ЗНТП - АПК 02.053 В.М.Волощук, І.І.Заболотний, О.Ф.Сагло).У післявоєнні роки директорами інституту були - Н.С.Телешев (1947-1948), П.І.Михалин (1949-1950), М.А.Коваленко (1956-1962), М.Т.Балашов (1962-1970), Ф.К.Почерняєв (1970-1987), В.П.Рибалко (1988-2007), А.А.Гетя (2007-2011), Волощук В.М. (2011–2021).

 За наукові розробки та широке впровадження досягнень у галузеву практику інститут нагороджено орденом «Знак Пошани» (1980 р.), а за 4 фундаментальні і прикладні розробки з проблем селекції та біотехнології відтворення свиней, впровадження цих досягнень у широку виробничу практику в різні роки (1974, 1985, 1999, 2004) десять науковців інституту стали Лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки.