Історичні аспекти розвитку інституту
Головний корпус, в якому нині функціонує інститут, збудований ще в 1899 році. 17 жовтня цього ж року, згідно рішення училищної ради при святому Синоді, тут відкривається Олександро-Миколаївська трикласна церковно-учительська школа, метою якої була підготовка вчителів у церковно-парафіяльні школи.
Будівля церковно-учительської школи (1899 р., з 1918 по 1919 роки – церковно-учительска семінарія) подана на фото нижче.
Побудована школа на землі, яку пожертвувала для цієї мети дочка місцевого купця М. К. Прохорова. Учительська рада при святому Синоді виділила на будівництво школи 15,0 тис. карбованців, а ще 19,2 тис. карбованців були взяті з «Капіталу Й.С.Судієнка». У 1918 році церковно-учительська школа була реорганізована в учительську семінарію ім. Бориса Грінченка з 4-х річним курсом та викладанням українською мовою. Проте, з приходом денікінців влітку 1919 року всі постанови попередніх урядів були визнані недійсними. Саме тому, щоб зберегти «2-гу Полтавську учительську семінарію», рішенням Міністерства освіти УНР її було переведено у м. Білики Кобеляцького повіту Полтавської губернії, а її приміщення перейшло в підпорядкування губернського карального відділу Губюсту, реорганізованого в жовтні 1921 р. в губернський виправно-трудовий відділ. Будинок учительської семінарії в подальшому використовувався для обслуговуючого персоналу, а згодом триповерхова будівля семінарії перейшла до 1-го дитячого містечка. Тут було розміщено основну масу безпритульних дітей. Це була установа закритого типу, в якій виховувалися так звані «дефектні діти», в т.ч. й з інших регіонів, котрі потрапили до Полтави в роки війни та голоду (1923 рік).
На початку 1930-х років цей заклад був реорганізований у дитячий будинок, а згодом у 4-річну школу. З 1937 року школа стала семирічкою і її розмістили в двоповерховому приміщенні, де раніше був гуртожиток для працівників Науково-дослідного інституту свинарства (нині це старий корпус 24-ї загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ рівнів).
На відповідній базі наукових досліджень довоєнних років у післявоєнний період продовжувались і закладались роботи як фундаментального, так і прикладного характеру з різних проблем галузі свинарства.
О. В. Квасницьким вперше у світі в 1950 р. одержані хірургічним способом поросята-трансплантанти. Дещо пізніше ним же розробляється і впроваджується в широку виробничу практику технологія фракційного методу штучного осіменіння свиней. Саме за вирішення цієї та інших галузевих проблем у 1966 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки «Серп і молот», а в 1977 році він став Лауреатом Державної премії України.
В активі інституту є ряд важливих селекційних досягнень. Так, в останні десятиріччя науковцями інституту разом з вченими інших наукових і вищих навчальних закладів, а також селекціонерами племінних господарств створено й апробовано:
• полтавський заводський тип м’ясних свиней, 1974 р.;
• полтавську м’ясну породу, 1993 р.;
• українську м’ясну породу, 1993 р.;
• три внутрішньопородних типи у великій білій породі: УВБ-1 (1985 р.); УВБ-2, (1994 р.); УВБ-3, (1993 р.).
• червону білопоясу породу м’ясних свиней, 2007 р.
Запропоновані норми і раціони годівлі свиней різних вікових та виробничих груп, рецептура комбікормів та преміксів для них (М.А.Коваленко, І.С.Трончук, М.Т.Ноздрін та ін.).
На базі багаторічних досліджень утримання свиней різних вікових і виробничих груп, розроблені відомчі норми технологічного проектування свинарських підприємств (В.М.Волощук, І.І.Заболотний, О.Ф.Сагло). У післявоєнні роки директорами інституту були: Н.С.Телешев (1947-1948), П.І.Михалин (1949-1950), М.А.Коваленко (1956-1962), М.Т.Балашов (1962-1970), Ф.К.Почерняєв (1970-1987), В.П.Рибалко (1988-2007), А.А.Гетя (2007-2011), В.М. Волощук (2011-2021).
Інститут свинарства і АПВ НААН – єдиний в Україні спеціалізований науково-дослідний заклад з функцією координації наукових досліджень, а також по безпосередній розробці теоретичних і практичних проблем ведення галузі свинарства.
З 18 січня 2022 року інститут очолює доктор сільськогосподарських наук, доцент Церенюк Олександр Миколайович.
Головні напрямки діяльності: вдосконалення існуючих, виведення нових генотипів свиней, пошук найбільш ефективних їх кросів та методів відтворення, використання генетичних, фізіологічних, а також біохімічних факторів підвищення продуктивності тварин, вирішення проблем кормовиробництва та годівлі, розробка сучасних технологічних рішень реконструкції та будівництва малих, середніх та крупних промислових свинокомплексів по виробництву свинини з підготовкою відповідних бізнес-планів з використанням спеціальних комп’ютерних програм, підготовка наукових кадрів і пропаганда досягнень науки та передового досвіду.
Інститут є координатором наукових досліджень з питань селекції, годівлі, технології відтворення та утримання свиней. В структурі інституту: адміністративно-управлінський відділ; відділ економіки, бухгалтерського обліку та звітності; відділ селекції та генетики (лабораторія селекції і лабораторія генетики); відділ здоров’я тварин (лабораторії: фізіології відтворення, лабораторія годівлі і лабораторія здоров’я тварин); відділ технології виробництва продукції тваринництва (лабораторії: інноваційних технологій та експериментальних тваринницьких об’єктів, екологічного контролю техногенних викидів об’єктів тваринництва, економічного аналізу та прогнозування); лабораторія наукових досліджень з питань інтелектуальної власності та маркетингу інновацій, лабораторія молочного скотарства, науково-виробнича лабораторія.
У 2011 році напрямок роботи істотно розширився, оскільки до складу Інституту увійшли Полтавська державна сільськогосподарська станція і Полтавська дослідна станція Інституту ветеринарної медицини. Одержана можливість більш комплексно вирішувати питання агропромислового виробництва. Здійснюються розробки сучасних технологічних методів ведення рослинницької галузі, зокрема, кормо виробництва та насінництва, а також захисту свиноферм від паразитарних та деяких інфекційних хвороб свиней. Науковці інституту надають методичні консультації з питань селекції, відтворення стада, годівлі та утримання тварин, методично-консультативну допомогу з проблем ветмедицини і ведення рослинницької галузі, а також при організації і проведенні науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, днів поля та ін.
Наукову новизну досліджень підтверджено понад 350 патентами та авторськими свідоцтвами. Питання підготовки наукових кадрів вирішується як через очну, так і заочну аспірантуру. За період її діяльності (з 1930 року) підготовлено більше 360 вчених для наукових та навчальних закладів України, ближнього і дальнього зарубіжжя.
За наукові розробки та широке впровадження досягнень у галузеву практику інститут нагороджено орденом «Знак Пошани» (1980 р.), а за 4 фундаментальні і прикладні розробки з проблем селекції та біотехнології відтворення свиней, впровадження цих досягнень у широку виробничу практику в різні роки (1974, 1985, 1999, 2004) десять науковців інституту стали Лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки.