Побудована школа на землі, яку пожертвувала для цієї мети дочка місцевого купця М. К. Прохорова. Учительська рада при святому Синоді виділила на будівництво школи 15,0 тис. карбованців, а ще 19,2 тис. карбованців були взяті з «Капіталу Й.С.Судієнка». У 1918 році церковно-учительська школа була реорганізована в учительську семінарію ім. Бориса Грінченка з 4-х річним курсом та викладанням українською мовою. Проте, з приходом денікінців влітку 1919 року всі постанови попередніх урядів були визнані недійсними. Саме тому, щоб зберегти «2-гу Полтавську учительську семінарію», рішенням Міністерства освіти УНР її було переведено у м. Білики Кобеляцького повіту Полтавської губернії, а її приміщення перейшло в підпорядкування губернського карального відділу Губюсту, реорганізованого в жовтні 1921 р. в губернський виправно-трудовий відділ. Будинок учительської семінарії в подальшому використовувався для обслуговуючого персоналу, а згодом триповерхова будівля семінарії перейшла до 1-го дитячого містечка. Тут було розміщено основну масу безпритульних дітей. Це була установа закритого типу, в якій виховувалися так звані «дефектні діти», в т.ч. й з інших регіонів, котрі потрапили до Полтави в роки війни та голоду (1923 рік).

На початку 1930-х років цей заклад був реорганізований у дитячий будинок, а згодом у 4-річну школу. З 1937 року школа стала семирічкою і її розмістили в двоповерховому приміщенні, де раніше був гуртожиток для працівників Науково-дослідного інституту свинарства (нині це старий корпус 24-ї загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ рівнів).

На відповідній базі наукових досліджень довоєнних років у післявоєнний період продовжувались і закладались роботи як фундаментального, так і прикладного характеру з різних проблем галузі свинарства.

О. В. Квасницьким вперше у світі в 1950 р. одержані хірургічним способом поросята-трансплантанти. Дещо пізніше ним же розробляється і впроваджується в широку виробничу практику технологія фракційного методу штучного осіменіння свиней. Саме за вирішення цієї та інших галузевих проблем у 1966 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки «Серп і молот», а в 1977 році він став Лауреатом Державної премії України.

В активі інституту є ряд важливих селекційних досягнень. Так, в останні десятиріччя науковцями інституту разом з вченими інших наукових і вищих навчальних закладів, а також селекціонерами племінних господарств створено й апробовано: 

• полтавський заводський тип м’ясних свиней, 1974 р.;

• полтавську м’ясну породу, 1993 р.;

• українську м’ясну породу, 1993 р.;

• три внутрішньопородних типи у великій білій породі: УВБ-1 (1985 р.); УВБ-2, (1994 р.); УВБ-3, (1993 р.).

• червону білопоясу породу м’ясних свиней, 2007 р.

Запропоновані норми і раціони годівлі свиней різних вікових та виробничих груп, рецептура комбікормів та преміксів для них (М.А.Коваленко, І.С.Трончук, М.Т.Ноздрін та ін.).

На базі багаторічних досліджень утримання свиней різних вікових і виробничих груп, розроблені відомчі норми технологічного проектування свинарських підприємств (В.М.Волощук, І.І.Заболотний, О.Ф.Сагло). У післявоєнні роки директорами інституту були: Н.С.Телешев (1947-1948), П.І.Михалин (1949-1950), М.А.Коваленко (1956-1962), М.Т.Балашов (1962-1970), Ф.К.Почерняєв (1970-1987), В.П.Рибалко (1988-2007), А.А.Гетя (2007-2011), В.М. Волощук (2011-2021).

Інститут свинарства і АПВ НААН – єдиний в Україні спеціалізований науково-дослідний заклад з функцією координації наукових досліджень, а також по безпосередній розробці теоретичних і практичних проблем ведення галузі свинарства.

З 18 січня 2022 року інститут очолює доктор сільськогосподарських наук, доцент Церенюк Олександр Миколайович.

Головні напрямки діяльності: вдосконалення існуючих, виведення нових генотипів свиней, пошук найбільш ефективних їх кросів та методів відтворення, використання генетичних, фізіологічних, а також біохімічних факторів підвищення продуктивності тварин, вирішення проблем кормовиробництва та годівлі, розробка сучасних технологічних рішень реконструкції та будівництва малих, середніх та крупних промислових свинокомплексів по виробництву свинини з підготовкою відповідних бізнес-планів з використанням спеціальних комп’ютерних програм, підготовка наукових кадрів і пропаганда досягнень науки та передового досвіду.

Інститут є координатором наукових досліджень з питань селекції, годівлі, технології відтворення та утримання свиней. В структурі інституту: адміністративно-управлінський відділ; відділ економіки, бухгалтерського обліку та звітності; відділ селекції та генетики (лабораторія селекції і лабораторія генетики); відділ  здоров’я тварин (лабораторії: фізіології відтворення, лабораторія годівлі і лабораторія здоров’я тварин); відділ технології виробництва продукції тваринництва (лабораторії: інноваційних технологій та експериментальних тваринницьких об’єктів, екологічного контролю техногенних викидів об’єктів тваринництва, економічного аналізу та прогнозування);  лабораторія наукових досліджень з питань інтелектуальної власності та маркетингу інновацій, лабораторія молочного скотарства, науково-виробнича лабораторія.

У 2011 році напрямок роботи істотно розширився, оскільки до складу Інституту увійшли Полтавська державна сільськогосподарська станція і Полтавська дослідна станція Інституту ветеринарної медицини. Одержана можливість більш комплексно вирішувати питання агропромислового виробництва. Здійснюються розробки сучасних технологічних методів ведення рослинницької галузі, зокрема, кормо виробництва та насінництва, а також захисту свиноферм від паразитарних та деяких інфекційних хвороб свиней. Науковці інституту надають методичні консультації з питань селекції, відтворення стада, годівлі та утримання тварин, методично-консультативну допомогу з проблем ветмедицини і ведення рослинницької галузі, а також при організації і проведенні науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, днів поля та ін.

Наукову новизну досліджень підтверджено понад 350 патентами та авторськими свідоцтвами. Питання підготовки наукових кадрів вирішується як через очну, так і заочну аспірантуру. За період її діяльності (з 1930 року) підготовлено більше 360 вчених для наукових та навчальних закладів України, ближнього і дальнього зарубіжжя.

За наукові розробки та широке впровадження досягнень у галузеву практику інститут нагороджено орденом «Знак Пошани» (1980 р.), а за 4 фундаментальні і прикладні розробки з проблем селекції та біотехнології відтворення свиней, впровадження цих досягнень у широку виробничу практику в різні роки (1974, 1985, 1999, 2004) десять науковців інституту стали Лауреатами Державної премії України   в галузі науки і техніки.