ІДЕНТИФІКАЦІЯ МАТЕРІАЛУ

Академічним плагіатом є «оприлюднення (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження, та/або відтворення опублікованих текстів інших авторів без зазначення авторства».

Академічним плагіатом є академічна поведінка, яка характеризується такими ознаками:

– використання слів, ідей чи результатів праці, що належать іншому визначеному джерелу чи людині без посилання на них;

– вказування авторства оригіналу з метою отримати певну користь.

Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» (стаття 50, пункт В), плагіатом є «оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору». Застосуванням норм цього закону є захист авторського права на об’єкти наукової чи творчої діяльності, які не опубліковані й не існують в об’єктивній формі (ст. 3, ч. 1), наприклад, на ідеї, висловлені під час обговорень. Натомість норми академічної етики передбачають посилання на авторів таких ідей.

Академічний плагіат не варто ототожнювати з порушенням авторського права як різновидом права інтелектуальної власності.

Академічний плагіат може стосуватися всіх типів джерел, зокрема: текстів, рисунків, фрагментів музичних творів, математичних виразів та перетворень, програмних кодів тощо. Джерелами академічного плагіату можуть бути опубліковані й неопубліковані книжки, статті, брошури, патенти, тези, рукописи, вебсайти та інші Інтернет-ресурси, роздаткові матеріали та ін.

Академічний плагіат треба відрізняти від помилок цитування, таких як: відсутність лапок при використанні текстових фрагментів, що запозичені з інших джерел, за наявності коректного посилання на це джерело; неправильне оформлення посилання, що ускладнює чи унеможливлює пошук джерел та їх опрацювання наукометричними системами.

Стосовно правильного цитування перекладів: дослівний переклад треба оформлювати як цитату, а відсутність лапок є порушенням. Водночас оформлення навіть дослівного перекладу як цитати може надавати читачам викривлену інформацію стосовно позиції автора оригінального тексту. Розв'язанням проблеми може бути надання вільного перекладу з посиланням на джерело. Іншими поширеними варіантами розв'язання цієї проблеми є наведення оригінального тексту поряд з перекладом, або наведення у дужках мовою оригіналу окремих слів, переклад яких є неоднозначним.

Самоплагіатом є «оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів».

Типовими прикладами самоплагіату є:

- дуплікація публікацій — публікація однієї й тієї самої наукової роботи (цілком або з несуттєвими змінами) в декількох виданнях, а також повторна публікація (цілком або з несуттєвими змінами) раніше оприлюднених статей, монографій, інших наукових робіт, як нових наукових робіт;

- дублювання власних наукових результатів — публікація одних і тих самих наукових результатів, в різних статтях, монографіях, інших наукових працях, як нових результатів, які публікуються вперше;

- агрегування чи доповнення даних — суміщення старих і нових даних без їх чіткої ідентифікації з відповідними посиланнями на попередні публікації;

- дезагрегування даних — публікація частини раніше опублікованих даних без посилання на попередню публікацію;

- повторний аналіз раніше опублікованих даних без посилання на попередню публікацію цих даних та раніше виконаного їх аналізу.

При аналізі наукових праць на предмет наявності самоплагіату варто виходити з норми Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (стаття 1, пункт 22), що науковий результат — це «нове наукове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень», а не з наступних формулювань стосовно форм існування наукового результату.

До самоплагіату не належать перевидання (стереотипні чи перероблені та/або доповнені) монографій, підручників, навчальних посібників тощо, в яких наведено інформацію про перевидання та/або посилання на перше видання. Також самоплагіатом не є обмежене використання в нових монографіях, підручниках, навчальних посібниках фрагментів раніше опублікованих робіт автора, якщо у новій роботі наведено відповідну інформацію, а обсяг дублювання узгоджений з видавцем та замовниками видання.