Головний корпус інституту – історичні аспекти
     Головний корпус, в якому нині функціонує інститут, збудований ще в 1899 році. 17 жовтня цього року ж року, згідно рішення училищної ради при святому Синоді, тут відкривається Олександро-Миколаївська трикласна церковно-учительська школа, метою якої була підготовка вчителів у церковно-парафіяльні школи.
      Будівля церковно-учительської школи (1899 р., з 1918 по 1919 роки – церковно-учительска семінарія)Побудована школа на землі, яку пожертвувала для цієї мети дочка місцевого купця М.К.Прохорова.Учительська рада при святому Синоді виділила на будівництво школи 15,0 тис. карбованців, а ще 19,2 тис. карбованців були взяті з «Капіталу Й.С.Судієнка».У 1918 році церковно-учительська школа була реорганізована в учительську семінарію ім. Бориса Грінченка з 4-х річним курсом та викладанням українською мовою. Проте, з приходом денікінців влітку 1919 року всі постанови попередніх урядів були визнані недійсними. Саме тому, щоб зберегти «2-гу Полтавську учительську семінарію», рішенням Міністерства освіти УНР її було переведено у м. Білики Кобеляцького повіту Полтавської губернії, а її приміщення перейшло в підпорядкування губернського карального відділу Губюсту, реорганізованого в жовтні 1921 р. в губернський виправно-трудовий відділ. Будинок учительської семінарії в подальшому використовувався для обслуговуючого персоналу, а згодом триповерхова будівля семінарії перейшла до 1-го дитячого містечка. Тут було розміщено основну масу безпритульних дітей. Це була установа закритого типу, в якій виховувалися так звані «дефектні діти», в т.ч. й з інших регіонів, котрі потрапили до Полтави в роки війни та голоду (1923 рік).
      На початку 1930-х років цей заклад був реорганізований у дитячий будинок, а згодом у 4-річну школу. З 1937 року школа стала семирічкою і її розмістили в двоповерховому приміщенні, де раніше був гуртожиток для працівників Науково-дослідного інституту свинарства (нині це старий корпус 24-ї загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ рівнів).